В основу роману лягли військові щоденники офіцера Збройних Сил

Роман  Богдана Кушніра «На лінії зіткнення. Любов і ненависть» побачив світ у видавництві «Фоліо». В  основу твору лягли нотатки, зроблені  його співрозмовником  під час служби на Сході в Збройних Силах  України.

Богдан Кушнір відомий читачам завдяки романам «Помста оперативника розвідки» (2014) та «Невидима павутина» (2015), які видало видавництво Михайла Слабошпицького «Ярославів Вал».

Ще в 2013 році автор нотаток передбачив експансію Росії в Україну під виглядом Зимової Олімпіади в Сочі.  У новому художньому творі розповідається  про протистояння військової розвідки та Сил спеціальних операцій  і російських спецслужб, які заправляють на окупованих територіях Донбасу.

У роки російсько-української війни автор нотаток, що лягли в основу книги  Богдана Кушніра, служив у Силах спеціальних операцій Збройних сил України. Його  практичний досвід використано для написання цього гостросюжетного роману, створеного на основі реальних подій.

Анотація

Окрім свого доброго імені, він втратив усе — здоров’я, роботу, сім’ю, квартиру — й залишився на роздоріжжі спустошеного життя. Успішний мисливець на таємниці, офіцер стратегічної розвідки, який працював під дипломатичним прикриттям, опинився в епіцентрі гучного скандалу. Противники із російської контррозвідки намагалися знищити його фізично, але він дивом вижив — після подвійної дози невідомого психотропного препарату. Відгородившись від світу, Семен Вергун оселився на занедбаній лісовій дачі й прагнув помсти.   Людині, яка все втратила, вже ніщо не страшне. Він знаходить відраду на фронті, де зашкалює адреналін й життя наповнюється зовсім іншим змістом. Офіцер-розвідник таки зустрівся зі своїм особистим ворогом віч-на-віч під час боїв на сході України.  Ця історія про невидиме протистояння спецслужб здається малоймовірною, але війна часто створює сюжети з непередбаченими ходами. Полювання на особистого ворога закінчується несподіваною розв’язкою. Між ними знову стіна в особі коханої жінки; у цьому божевільному світі війни любов долає ненависть.

Уривок з роману Богдана Кушніра «На лінії зіткнення. Любов і ненависть» (Фоліо, 2018):

Навпростець подалися до Благовіщинки. Добралися до кафе «Казачка». Була тиха ніч. Небо в зорях. Будинки в темноті, жодна лампочка не світилася. На стоянці у вагончику сторожа тьмянів ліхтар. Дві собаки-приблуди мовчали, хоч завжди зустрічали чужих дзвінким гавкотом.

 — Собак закрили, — здогадався Палій. — Залишається запасний варіант.

Йшли обережно, міряючи кроки. Було тихо, лише де-не-де сюрчали коники. Під магазином зупинилися і завмерли. Палій підійшов до джипа з неосвітленої сторони і відчинив кабіну. В очі вдарило світло і рішучий голос наказав:

 — Стояти, ні з місця!

 — Стою, — закляк Палій і підняв вгору руки.

 — Ти хто? — запитав худенький жевжик у військовому камуфляжі. Поряд з ним сидів шурин-феесбешник. Самовдоволено дивився Палію у вічі й запитував:

 — Пташка сама прилетіла до клітки? — задерикувато зирив шурин.

 — Жодних різких рухів, — попередив третій, який невідомо звідки з’явився за спиною Палія. Мозок втікачів працював машинально. Серце голосно закалатало. Було відчуття, що все скінчено. Троє проти двох. Зотова вони не помітили. Той десь поруч. Двоє тримають Палія на прицілі. Шурин сидить, склавши руки. Дорога кожна секунда. Палій прислухався. Було тихо, як на цвинтарі. В повітрі витала смерть. Більше не можна затягувати час.

 — Здаємося! — вигукує Палій і блискавично встромляє ніж у шию чорноволосого жевжика. Той зігнувся, схопившись рукою за рану. Іншою все ще тримає пістолет. Відстань була занадто мала, і майор встигає відвести руку в сторону. Розвертається обличчям до третього. Але до нього кинуся Зотов. Холоднокровно, немов на манекені, обхопивши лівою рукою голову, правою проводить  вістрям по шиї. Палій штовхає жевжика з усіє сили й омертвіле тіло вивалюється з кабіни. Шурин у тісноті ніяк не може витягнути пістолет з оперативної кобури. Широко розплющеними очима бачить, як двоє молодиків у камуфляжі й без розпізнавальних знаків опиняються на асфальті. Феесбешник закляк від переляку й не може поворухнутися. Він десять років боровся з корупціонерами, захищав економіку. Жодного разу не дивився смерті у вічі. Стріляв з пістолета лише в тирі. Його відправили в Благовіщинку вербувати агентуру. Пригодився багатий досвід роботи з бізнесовими структурами. Малювали йому райдужні плани. Створиш під крилом ФСБ фірму, будеш добре заробляти. Возитимеш контрабанду в Україну, збереш  капітал, відкриєш свою компанію. Погоджуйся! Він повірив сивому генералові, що замолоду вів його службовими сходинками з перших кроків служби. Він не замислювався, що доведеться воювати з найближчим сусідом. Половина родини по батьковій лінії з України. Яка війна? Започаткував фірму і заробляв на торгівлі грубі гроші. Ніхто прибутками не цікавився, бо мав надійну спину. Гроші робили гроші. Прикупив машину й квартиру. З генералом був за панібрата, прицінювалися до нерухомості в Сочі. Бізнес процвітав. Випадкових знайомих з торговиці записував в агенти. Сам строчив звіти. Палія він примітив у перший же день. Підіслав агентесу, аби заманила на російську територію. Торгаші попалися башковиті. Він потирав руки і радів, яка риба потрапила в сіті. Буде чим звітувати. Відправив фото Палія і Зотова до Ростова. Так і так, буду вербувати. А йому у відповідь: затримати і доставити у фільтраційний пункт, або ліквідувати, залежно від ситуації. З двома жовторотими випускниками академії ФСБ він щодуху мчить до Благовіщинки. Бо торгаші дременули на українську територію. Готує засаду. На всяк випадок, якщо ці божевільні прошмигнуть кордон. Новенькі трепетно тримають зброю і чекають на торгашів, яких умить скрутять в баранячий ріг. А торгаші ножами ліквідують двох озброєних офіцерів, які хвилину тому малювали райдужні картини: як скручують Палію і Зотову руки, як допитують, як вводять сироватку правди і слухають зізнання. Ось вони лежать мертві на асфальті, а він вистрибує з кабіни і біжить до кордону. Там свої, там допоможуть. Помирати задарма через двох головорізів, яких сам знайшов на свою дурну голову, він не буде. Життя дорожче, а тим паче тепер, коли контрабанда тече рікою, а зелені папірці навіть не лічить, міряє лінійкою. Це нова система розрахунків на кордоні з’явилася під час війни. По-дурному помирати, коли він піднявся на вершину успіху. Він не бідний опер, а заможний бізнесмен. Він біжить щодуху й не оглядається. В гробу він бачив цих агентів. Хай утікають, лиш би самому урятуватися. Він не бачить, як Палій піднімає камінь і жбурляє наздогін. Сильний удар у потилицю — і шурин падає на асфальт. Лежить без тями і не бачить, як підходить Палій, перевертає тіло і мацає пульс.

 — Нічого страшного — живий, зараз оклигає.

 Палій злегка дав кілька ляпасів по обличчю, і шурин опритомнів. Розплющує очі й злякано питає:

 — Де я? Що трапилося?

 — Мовчи, не рухайся, ти в раю, — сміється Палій, — може, в пеклі.

comments powered by HyperComments
Media Sumy
Media Sumy
Информационный портал г.Сумы с обзорами и статьями, которые отображают последние события города, области и Украины в сфере политики, экономики, общества и досуга.
Top