На найбільшому полігоні Європи українських бійців навчають за стандартами НАТО

Наприкінці 2000-х в Україні говорили про те, що до 2015 року військо повністю перейде на контрактну основу. Тоді в це вірилось, оскільки скорочувалась кількість частин, закривались військові навчальні заклади. В Україні були елітні підрозділи, окремі бригади, що виконували свій військовий обов’язок в Іраку, Кувейті, інших країнах. Та знали ми й про зворотній бік медалі: розкрадена техніка, дідівщина, голодні солдати.

Майдан і подальша війна на Сході змінили ситуацію. Спочатку українська армія була зовсім не готова до ведення повномасштабних бойових дій. На перших порах мобілізовані й добровольці лише завдяки активній допомозі волонтерів забезпечувались всім необхідним: амуніцією, пальним, технікою, продуктами харчування. Та за чотири роки армія поступово нарощувала свій потенціал. Значні бюджетні кошти на оборону, військовий податок із зарплати, волонтерські внески зробили свою справу. На даний час наші військові можуть гідно захищати кордони, конкурувати з підрозділами країн-членів Альянсу, показувати «клас» під час міжнародних навчань. В цьому мала змогу впевнитись на власні очі, відвідавши Міжнародний центр миротворчості та безпеки під час прес-туру в межах проекту «Реформи в Україні очима журналістів регіональних медіа».

 

З чого все починалося

Яворівський військовий полігон, або Міжнародний центр миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного – це 39,5 га землі, де до радянської анексії 1939 року знаходилось близько 120 населених пунктів. Після входження території Львівської області до складу СРСР  тут розпочалось будівництво артполігону. Жителі прилеглих сіл були виселені, будівлі зруйновані. Старожили розповідають, що навіть церкви, розташовані на цій території, радянські військові використовували як мішені для стрільби…

Зі здобуттям незалежності Україна почала використовувати Яворівський полігон для широкомасштабних військових зборів за участю представників іноземних держав. З 1995 року на його території регулярно відбуваються міжнародні навчання «Щит миру» та «Репід Трайдент», котрі проводяться спільно Україною та НАТО.

У 2000-х роках в українській армії відбувались процеси скорочення, що неминуче призвело до певного занепаду полігону. І лише в 2013-2014 роках, з початку російської збройної агресії проти України почалось активне відновлення інфраструктури МЦМБ. Держава вкладає в це великі кошти, допомагають іноземні партнери (особливо американська і канадська сторони). Протягом чотирьох років тут активно проходять тренування підрозділи Збройних сил та Національної гвардії України.

Нині Яворівський військовий полігон – це потужний навчальний центр підготовки підрозділів Збройних сил України, який постійно має представників Збройних сил США, Канади, Польщі, Литви Вони разом з нашими українськими інструкторами готують українські підрозділи згідно зі стандартами провідних країн світу. Українські злагоджені частини (тобто вже сформовані групи професійних військових, більшість з яких пройшла АТО), перебувають на полігоні протягом певного проміжку часу (як правило, це 55 днів). За цей період відбувається індивідуальна і колективна підготовка під наглядом українських й іноземних інструкторів. Після підвищення свого військового рівня бійці повертаються в розташування своїх частин або вирушають на схід.

Система MILES: імітація умов реального бою

Зараз на Яворівському полігоні проходить навчання 14-а окрема механізована бригада оперативного командування «Захід» з міста Володимир-Волинський. Прямо «в полі» мала змогу спостерігати за одним із елементів проведення ротного тактичного навчання, що розраховане на три дні. Командир роти на макеті місцевості роз’яснював своїм підлеглим бойову задачу, яку вони мусять виконати. Він, зокрема,звертав увагу на порядок висування в район виконання бойового завдання, підготовку до проведення маршу на техніці, формування ротної колони бойової техніки, початок маршу. На наших очах військові висунулись у потрібний район, де будуть виконувати поставлену задачу. Зі сторони це виглядає досить потужно і масштабно.

Нині військові тренуються, використовуючи систему MILES (Multiple Integrated Laser Engagement System), що призначена для імітації умов реального бою в тактичній підготовці й дозволяє імітувати пряме збройне зіткнення підрозділів, у тому числі й діючих на бойовій техніці. Якщо спробувати пояснити побачене простими словами, то це як в комп’ютерній грі: дана система – це комплект лазерних випромінювачів і приймачів, що встановлюються на формі й екіпіровці солдатів, а також на бойовій техніці. Всі приймачі з’єднуються з блоком пам’яті, який зберігає всі дані про дії тих, що навчаються,  кількість влучень і промахів, кількість власних пострілів тощо. Датчики, що працюють на акумуляторах, реагують відповідним чином: якщо людина «поранена» – йде слабенький сигнал, «убита» – видає інтенсивні голосні звуки. Після закінчення навчань кожен комплект системи MILES підключається до комп’ютера, на який зчитується вся збережена інформація, а спеціальне програмне забезпечення дозволяє скласти повну картину проведеного «бою». Це дає можливість набути навчальному бою атмосферності, а по його завершенню — проаналізувати дії кожного солдата: чи добре стріляв, вміло переміщувався. Якщо є помилки, кожному індивідуально робляться зауваження. Ця система почала використовутися в нашій країні з 2012 року, особливо активно застосовується зараз.

Всі виконують одну роботу — служать своїй країні

Під час візиту до Міжнародного центру миротворчості та безпеки журналісти мали змогу поспілкуватися як з українськими, так й іноземними військовослужбовцями.

Канадський офіцер, майор Джефф Дей, розповів про те, що співпраця дає можливість будувати тісні стосунки з українськими військовими.

— Канадські інструктори працюють за кількома напрямками підготовки — тактичний, інженерний, медичний, — повідомив співрозмовник. – Готуються й інструктори, які в майбутньому будуть власними силами підвищувати рівень української армії, наближати її до стандартів розвинених країн.

Джефф Дей відзначив, що немає різниці між українським та канадським солдатом, кожен вірою і правдою служить своїй Батьківщині. «Солдат – є солдат, і неважливо, під прапором якої країни він виконує свій обов’язок», — наголосив канадець.

Стосовно досвіду, який переймають військовослужбовці різних країн один у іншого, то іноземців цікавлять передусім навички, здобуті у війні з Росією: зайняття позицій, наступ та оборона в місті, реальні бої. Складає враження на іноземців і техніка наших військових – в захваті вони, зокрема, від БМП, танка Т-64, з якими раніше не стикалися. Відносно ж українців, то, як відзначали бійці 14-ї бригади, вони в першу чергу переймають від іноземних колег досвід ведення бойових дій за стандартами НАТО. Надзвичайно корисним також є досвід канадських колег, які проходили вишкіл в Іраку і Афганістані.

На полігоні вражає все. З 2015 року збудовано сучасний так званий «мозковий центр» — відділ планування, організації контролю та безпеки (Range Control), звідки черговий офіцер безпосередньо управляє всіма заходами, що здійснюються на території полігону. У сучасному приміщенні є відповідні монітори, де видно всі об’єкти полігону. За допомогою камер можна спостерігати хід проведення занять, стрільби тощо. Щорічно оновлюються і будуються нові казарми для військовослужбовців. До речі, одна казарма на 250 чоловік зводиться за 7 місяців. У всіх приміщеннях, чисто, світло і тепло. До послуг військових – душові, пральні машини, телевізор, інтернет. Організовано триразове харчування за новою системою, наближеною до натівських стандартів.

Media Sumy
Media Sumy
Информационный портал г.Сумы с обзорами и статьями, которые отображают последние события города, области и Украины в сфере политики, экономики, общества и досуга.

Отправить ответ

avatar
  Subscribe  
Notify of
Top