На Сумщині розгорнули літературно-партизанську війну

Навколо літературно-краєзнавчо-мистецької премії імені Пилипа РУДЯ точаться справжні бої місцевого значення.

Премія імені поета, журналіста, партизана-ковпаківця Пилипа Рудя була започаткована у 1969 році. У подальші 20 років її лауреатами ставали кращі поети, письменники, митці, творчі колективи Сумщини. У 90-ті роки премію було скасовано і відновлено рішенням Сумської обласної ради лише у 2012 році.

З цього часу премія присуджується у чотирьох номінаціях: «Художня література» (поезія та проза), «Журналістика», «Культура і народна творчість», «Мистецтво» (театральне, музичне, художнє, хореографічне). Сума грошової винагороди складає 5 тисяч гривень у кожній номінації.

Декомунізація не дійшла?

Ще на етапі визначення цьогорічних лауреатів розгорівся скандал. Під час засідання комісії Сумської обласної ради з присудження премії депутатка від «Свободи» Вікторія МУРИЧ запропонувала її перейменувати.

Після цього ця тема дещо затихла та щойно лауреати були визначені – суперечки розгорілися із новою силою. У хід пішла важка артилерія – нардеп Олег МЕДУНИЦЯ звернувся до новообраного голови Сумської облради Володимира ТОКАРЯ «стосовно питання декомунізації».

«Прошу розглянути варіанти перейменування літературної премії Рудя на честь іншого відомого літератора Сумщини, який визнаний історичною та літературною спільнотою, як письменник чи журналіст, що працював на благо України, а не в угоду окупаційним режимам», — сказано у зверненні.

На підтримку позиції Олега Медуниці громадськість наводить факти з Вікіпедії, де йдеться, зокрема, що Рудь займався літературною творчістю та журналістикою згідно із політичною лінією комуністів, які приховували голодомор. Більш того – начебто він особисто брав участь у приборканні бунтів голодних селян.

ПОЛОЖІЙ: готовий відмовитися від премії

Одним із лауреатів премії 2016 року став письменник і журналіст Євген Положій – нагороду здобула його книга «Іловайськ». Євген у свою чергу також звернувся відкритим листом до голови та депутатів облради з проханням перейменувати премію на найближчій сесії, назвавши її іменем відомого письменника Івана БАГРЯНОГО. Інакше – готовий від премії відмовитися.

Вчитель-краєзнавець ГОВІЙНИЙ: Вікіпедія не істина в останній інстанції

На захист свого земляка публічно став вчитель і краєзнавець із села Бистрик Кролевецького району і лауреат премії імені Пилипа Рудя Олександр Говійний. Від імені Бистрицької громади він також звернувся до депутатського корпусу з відкритим листом.

Як дослідник життєвого шляху і творчості Рудя, Олександр стверджує – поширена про поета-партизана інформація є неправдивою.

«Вікіпедія — це вільна енциклопедія в інтернеті, де кожен може розмістити будь-яку інформацію, при цьому не вказуючи ні власне ім’я, ні посилання на джерела. Тому офіційні особи, посадовці, вчителі не можуть використовувати інформацію з Вікіпедії як достовірну» — написано у листі.

Натомість Олександр пропонує всім бажаючим ознайомитися із сайтами Міністерства освіти України, Міністерства культури України, відвідати Сумську обласну наукову бібліотеку, Сумську обласну дитячу бібліотеку, кабінет-музей Пилипа Рудя в селі Бистрик Кролевецького району, почитати обласну пресу за останні 5-10 років, пройтися обласним історико-природничим туристичним маршрутом «Пилипова стежина».

«Після цього ви дізнаєтеся, що Пилип Рудь — справжній журналіст, поет, ініціатор створення літературних груп: «Первоцвіт», «Молот», «Трактор», « Плуг».

З липня 1941 року він воював на Південно-Західному фронті проти фашистів. Потрапив у оточення. Пройшов жахи концтабору, з якого вдалося втекти. Тиждень блукав лісами. Від смерті його врятувала зустріч із партизанами. Воював у партизанському з’єднанні С. А. Ковпака і загинув як герой у бою у жовтні 1942 року, захищаючи Сумщину від ворога.

Але основний його подвиг – журналістський — це створення інформаційного простору на окупованій фашистами території. І випускав він не російськомовну листівку, як пише автор пропозиції, а справжню повноцінну газету «Красний партизан». Це він придумав літери для друку газети вирізати з кори дерева. І розповсюджували люди це видання, ризикуючи життям.

Так, газета виходила російською мовою, але не забувайте, що партизанське з’єднання С. А. Ковпака воювало у Спадщанському, Брянських, Хінельських лісах. Серед захисників нашої землі були не тільки українці, а й представники інших національностей. «Партизанська пісня», написана Пилипом Рудем, стала маршовою піснею, гімном партизанського руху не тільки на Україні, а й за кордоном. Вона перекладена польською, французькою, навіть в’єтнамською мовами, про що є офіційні свідчення.

Дозвольте не погодитися з тим, що, як пише автор, «за спогадами колег брав участь у приборканні голодних бунтів 30-х років». Яких колег, де записані ці спогади? Логіка де? До 1986 року тему Голодомору 1932-33 років забороняли навіть згадувати, а всі, хто працював разом з Пилипом Рудем, загинули на фронтах Другої світової війни, або пішли із життя до цього часу. То чим і як «приборкував» журналіст?» — пише краєзнавець.

Громада шукатиме правду у суді?

Причому, судячи з його звернення, Бистрицька громада не збирається «ковтати» образу на свого відомого земляка. Ймовірно, жителі Бистрика підготують колективний позов до суду щодо поширення неправдивої інформації, а також проситимуть громадського діяча, представника української діаспори у Сполучених Штатах Америки Ліну БРОНЬОВУ-РУДЬ, з якою громада підтримує тісні стосунки, щоб вона звернулася до міжнародних правозахисних організацій для захисту імені її батька.

Замість післямови. Пилип Рудь залишив після себе не лише поезії й публікації, а й листи. Ось один із них, останній перед загибеллю, написаний дружині: «Ганнусю! Жалій Ліночку, бережи її, добре виховуй дівчину. Основне, щоб вона гарно вчилась. Про мене не турбуйся. Я живу, як всі мої товариші, поділяю разом з ними загальну долю. Якщо смерть – то з честю, якщо перемога – то це життя, радість, творчість…»

Отправить ответ

avatar
  Subscribe  
Notify of
Top