Вы здесь
Главная > Новости > Їм сняться сни про ЧОРНИЙ БІЛЬ…

Їм сняться сни про ЧОРНИЙ БІЛЬ…

митинг жертвам Чернобыля

На мітинг-реквієм, який відбувся біля пам’ятного знаку пам’ятного «Жертвам Чорнобиля», прийшли, згадали про ту страшну трагедію ліквідатори аварії, вдови і діти чорнобильців, представники влади, духовенство, школярі.

Долі, розбиті Чорнобилем… Серця, розщеплені на атоми… І пам’ять, яка житиме вічно…Тридцять років минуло від 26 квітня 1986 року… Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Тоді сотні, тисячі молодих чоловіків та жінок, вступивши у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, не шкодуючи ні сил, ні життя, виконали присягу на вірність народу України.

«В області сьогодні налічується 13,5 тисяч осіб зі статусом постраждалих від Чорнобильської катастрофи. З обласного бюджету цього року на різні програми, що стосуються чорнобильців, виділено понад 2 млн. грн, — зазначив т. в. о. голови облдержадміністрації Олександр Марченко. – На жаль, ми не встигли до сьогодні вирішити питання щодо роботи відділення Сумського обласного диспансеру радіаційного захисту населення. Але спільно з депутатами обласної ради та громадськими організаціями чорнобильців будемо працювати над вирішенням цієї та інших нагальних проблем героїв».

митинг жертвам Чернобыля 2

Колишній міліціонер Володимир Ряднов згадує весну 1986 року з неохотою, тому що привиди тих подій і досі приходять до нього в снах.

«Нас 40 осіб із області послали в червні в Чорнобиль, для того, щоб ми охороняли це місто від мародерів, – розповідає. – Тоді рівень радіації там «зашкалював». Пам’ятаю озвірілих тварин, які кидалися на нас в пошуках поживи. А ще, жахливий головний біль, який не давав спокою ні вдень, ні вночі».

Сумчанка Антоніна Литвиненко приходить до пам’ятника чорнобильцям щороку. Щоб зустрітися із друзями по нещастю і дізнатися, чи всі живі-здорові.

митинг жертвам Чернобыля 3

«У травні того року ми вимірювали в чорнобильські зоні рівень радіації, — ділиться спогадами вона. – Молоді ми були, недосвідчені, нам сказали, ми й поїхали, без будь-яких засобів захисту, без спецодягу. А радіації ж не видно, тому ми тільки відчували, що щось не так. На язиках пекло, ламало все тіло. Та ми не думали про небезпеку, і дітей малих кидали, і їхали. Таке от було в нас відчуття обов’язку. Зараз дається взнаки ця поїздка. Здоров’я немає зовсім, ноги дуже болять».

…Сльози були на очах усіх присутніх під час урочистостей у філармонії, коли учні Сумської школи №12 розповідали про десятку перших ліквідаторів тої аварії. Тим чоловікам, та ні, ще молодим двадцятип’ятирічним юнакам довелося взяти перший удар від аварії на себе і майже всім загинути у перші місяці після аварії. Цих та ще багатьох загиблих від наслідків тієї аварії героїв пом’янули хвилиною мовчання…

Микола НЕХАЄНКО

comments powered by HyperComments
Media Sumy
Media Sumy
Информационный портал г.Сумы с обзорами и статьями, которые отображают последние события города, области и Украины в сфере политики, экономики, общества и досуга.
Top